абсолютна більшість

АБСОЛЮТНА ІСТИНА - єдино правильна, безумовна істина. Первісним осередком її були релігії, кожна з яких лише себе вважала вірною, а всі інші невірними. Боротьба таких абсолютів була духовно-практичним відтворенням взаємовідносин етносів, яким вони належали. Позитивний сенс такого явища полягав у тому, що людина, яка відчувала себе істотою слабкою і несамодостатньою, потребувала зовнішньої духовної опори. Цією опорою, гарантом її існування виступав Бог. Без А.і. буття людини ставало для неї проблематичним (див. абсолют). А.і. в релігії досягається непохитною вірою. Філософія переосмислила це поняття у двох напрямах. До першого належали мислителі, які вважали за А.і. свої власні філософські вчення чи системи. Кожен з таких мислителів - Платон, Аристотель, Спіноза, Ляйбніц - вважав, що його картина світу і людини абсолютно істинна, тобто не залежить од часу, коли він живе, обставин його особистісного і соціального буття. Але згодом виявилося, що істина не статична, а розвивається, тобто що істина є процес. А.і. постала як завершальна стадія пізнання, як тотожність граничних протилежностей - суб'єктивного і об'єктивного (див. Фіхте), свідомої і несвідомої діяльності (див. Шеллінг), мислення і буття (див. Гегель). Аналогом цієї структури в математиці і природознавстві став "принцип відповідності", згідно з яким попередня система знання входить у більш розвинуту - як її граничний випадок. Таким є співвідношення евклідової і неевклідової геометрії, класичної механіки і теорії відносності тощо. Даний розвиток відбиває прогрес пізнання. Отже, вчення, які в свій час вважалися абсолютними, виявляються відносними, але абсолютне виникає на більш високому рівні. Другий напрям стосується історії пізнання, особливо природничонаукового, яке має кумулятивний характер. Його особливість полягає в тому, що до вже добутих істин додаються нові, підсумком чого стала формула - "абсолютна істина складається із суми відносних істин". Абсолютне тут постає як синонім повноти, тоді як у "принципі відповідності" воно має значення глибини пізнання. Попередні стадії пізнання, які виявилися відносними, зберігають атрибут абсолютності, але тепер в обмеженій сфері і обсязі. Напр., закони класичної механіки абсолютно істинні для малих швидкостей і деяких практичних потреб тощо. І навпаки, більш досконалі системи знання вбирають в себе відносні, менш досконалі. Отже, знання є певним поєднанням абсолютного і відносного. Його розмежування на абсолютну і відносну істини відбувається лише в часі, в процесі розвитку.

АБСОЛЮТНА ІДЕЯ - засадниче поняття в філософії Гегеля, яке має декілька значень: 1) як завершальна ланка логічного процесу - єдність "ідеї пізнання" (теоретичної ідеї) та "ідеї блага" (практичної ідеї); і в цьому розумінні воно має раціональний зміст, оскільки поєднання теорії і практики дає найбільш досконале і повне (абсолютне) знання; 2) як синтез гранично загальних, а тому абсолютних протилежностей - мислення і буття, суб'єктивного і об'єктивного; 3) як основа всієї існуючої дійсності, всього світу, природи і людини; це значення відбиває ідеалістичний аспект вчення Гегеля; 4) як зміст абсолютного знання, або розуму, які становлять сутність абсолютного духу. В усіх значеннях присутня основна риса ідеї - поняття, що має бути реалізованим і є основою того, що реалізується. Система логіки є реалізацією А.і. як основи, що відкривається в її завершенні, бо, згідно з Гегелем, наступне - основа попереднього, а остання ланка логічного - основа всієї системи категорій. Природа постає як втілення і відчуження А.і. Розвиток духу є усвідомленням і пізнанням А.і. як підстави всього існуючого і своєї власної сутності.

n більшість

- absolute majority абсолютна більшість

- bare majority незначна більшість

- bloated majority значна більшість

- clear majority очевидна більшість

- congressional majority більшість членів Конгресу

- decisive parliamentary majority більшість, що має вирішальний голос в парламенті

- distributed majority більшість за особливим розподілом

- large majority значна більшість

- marginal majority незначна більшість

- narrow majority незначна більшість

- small majority незначна більшість

- majority decision рішення, прийняте більшістю голосів

- majority rule підпорядкування меншості більшості; принцип більшості; правило прийняття рішень більшістю голосів

- majority vote голосування більшістю голосів

- mechanical majority механічна більшість

- non-official majority неофіційна більшість

- over-all majority переважаюча більшість

- overwhelming majority переважаюча більшість

- plumping majority переважаюча більшість

- qualified majority кваліфікована більшість; спеціально або особливо встановлена більшість

- relative majority відносна більшість

- requested majority необхідна більшість

- requisite majority необхідна більшість

- simple majority проста більшість

- statutory majority законна більшість

- working majority достатня (для проведення заходу) більшість голосів

- majority of the members present and voting більшість членів, які були присутні і брали участь у голосуванні

- majority of the member states більшість країн-учасниць

- to be in the majority бути в більшості

- to be carried by a small majority пройти/ бути прийнятим завдяки незначній більшості голосів

- to be elected by a large majority бути обраним значною більшістю голосів

- to carry majority отримати більшість голосів

- to command a majority користуватись підтримкою більшості

- to concede to a majority підкоритись рішенню більшості

- to constitute a majority складати більшість

- to gain majority отримати більшість голосів

- to leave it to the decision of the majority підкорятись рішенню більшості; залишити вирішувати більшості

- to master a majority користуватись підтримкою більшості

- to obtain majority отримати більшість голосів

- to receive majority отримати більшість голосів

- to represent a majority представляти більшість

- to win by a large majority пройти значною більшістю (голосів)

- by a large majority значною більшістю

- by a majority of (35) більшістю у (35 голосів)

- by a small majority незначною більшістю

- by a relative majority відносною більшістю голосів

- by a simple majority простою більшістю

- by a two thirds majority більшістю у дві третіх

- majority (floor) leader керівник групи більшості в Конгресі США

- majority leader of the Senate керівник групи більшості в Сенаті США

1. n

1) (the tenth) десяте (число)

2) десятий (про людину)

3) десята частина; одна десята

4) муз. децима

5) десята частина продукції (прибутків, майна); десятина (податок)

2. adj

1) десятий (числом)

2) що становить одну десяту

3. adv

десятим

* * *

1) ( the tenth) десяте ( число)

2) десятий ( людин)

3) мyз. Децима

4) десята частина; ( одн десята)

5) icт. десята частина продукції, прибутку або майна, відчужувана на користь короля, церкви; десятина ( податок)

1) десятий ( за рахунком); що ( який) складає одну десяту

2) десятий ( з певної послідовності)

••

1) повний, цілковитий; безумовний

2) абсолютний; необмежений; самовладний

3) чистий, бездомішковий

4) дійсний, безсумнівний

5) максимальний

* * *

1) фiлoc. (часто the absolute, the Absolute) абсолют; остаточна дійсність; ( absolutes) абсолютні поняття, принципи, цінності

2) мaт. абсолютна величина, модуль; абсолют

1) повний, досконалий, безумовний, абсолютний; ідеальний

2) абсолютний, необмежений

3) чистий, без домішків

4) дійсний, безсумнівний, незаперечний

5) стосовний до абсолюту

adj всезагальний, всеоб'ємний

- overall business activity загальна ділова активність

- overall cooperation всеохоплююче співробітництво

- overall development загальний розвиток

- overall direction загальний напрямок

- overall efficiency загальний коефіцієнт корисної дії

- overall Latin American picture загальна ситуація в Латинській Америці

- overall majority абсолютна більшість

- overall planning генеральне планування

- overall policy всезагальна політика

- overall production загальний рівень чи об'єм виробництва

- overall result загальний результат

1) ( the tenth) десяте ( число)

2) десятий ( людин)

3) мyз. Децима

4) десята частина; ( одн десята)

5) icт. десята частина продукції, прибутку або майна, відчужувана на користь короля, церкви; десятина ( податок)

1) десятий ( за рахунком); що ( який) складає одну десяту

2) десятий ( з певної послідовності)

••

1) більшість

2) юр. повноліття

3) звання (чин) майора

* * *

1) більшість

2) юp. повноліття

3) чин, звання майора

ІДЕЯ ( від грецьк. ιδέα - початок, основа, першообраз) - форма осягнення дійсності в думці, яка включає усвідомлення мети і способи подальшого пізнання й перетворення світу. За своєю логічною структурою І. є видом поняття. Відмінність І. від звичайного поняття полягає в тому, що вона поєднує в собі об'єктивне знання про дійсність і суб'єктивну мету, спрямовану на зміну дійсності. В історії філософії поняття "І." застосовується у різних значеннях. Демократ називав І. атоми, які він вважав першоосновою і сутністю всіх речей. У Платона І. - безтілесні сутності, що існують до речей, поза ними й незалежно від них; І. - прообрази речей, вічні і незмінні, і осягаються не чуттями, а розумом. Аристотель І. (ейдос) розумів як нематеріальну форму речі, яка з нею нерозривно зв'язана. У Середні віки І. проголошувалися божественними прообразами речей. У Новий час (XVII - XVIII ст.) на перший план висувається теоретико-пізнавальний аспект І. - розробляється вчення про І. як способи людського пізнання, ставиться питання про походження І., їх відношення до об'єктивного світу. Кант, визначивши І. як поняття розуму, відмежовує їх як від форм чуттєвості, так і від категорій розсудку; в його філософії І. розуму трансцендентальні, мають надемпіричний характер і виходять за межі всякого досвіду. У пізнанні вони можуть функціонувати тільки як необхідні поняття, для яких немає відповідного предмета в нашій чуттєвості (досвіді). Згодом нім. ідеалізм підготував ґрунт для більш динамічного розуміння І.: І. - це досконалість, якої немає в дійсності, але якщо І. буде правильною, тоді, незважаючи на всі перешкоди, вона не буде неможливою. Гегель вбачає в І. об'єктивну істину і водночас істинне буття; щось істинне лише остільки, оскільки воно є І. Найбільшу повноту і конкретність має абсолютна І., котра являє собою тотожність суб'єктивного і об'єктивного. І. є дієвим чинником у створенні раніше не існуючих форм реальності, відіграють важливу синтезуючу й евристичну роль у науці і мистецтві С. пецифічним видам діяльності відповідають своєрідні за змістом і спрямованістю І.: науковій - пізнавальні, суспільній - політичні, філософські, моральні, релігійні, художні тощо. В сукупності вони концептуально виражають картину духовного життя суспільства, наявні в ньому ідеологію і світогляд В. укр. філософії вчення про І. плідно розвивав Юркевич, поклавши в його основу "гармонію між мисленням і буттям", динамічний синтез єдності і різноманітності. Гегелівська позиція в аналізі І. відстоювалась Гогоцьким. У сучасному філософському мисленні поширеним є тлумачення І. як начала внутрішнього конструювання системних утворень.

ДОВІРА - морально-практичне ставлення індивіда до партнера у спілкуванні, яке ґрунтується на вірі в його чесність і щирість. Особистісна настанова у стосунках Д. передбачає обопільне очікування позитивних (благих) наслідків. Д. може прибрати наївну (дитячу) форму; набувати символічного значення (клятва, присяга та ін.); триматися на особистій відданості чи пристрасті; базуватися на дотриманні інтересів спільної справи Н. айбільш поширеною і усталеною формою Д. є авторитет - у взаєминах дітей і батьків, учнів і вчителів та ін., а також у владних стосунках, напр., у ставленні до авторитету лідера. Ця форма Д. ґрунтується на ієрархії, і тому може перейти у догматизм. Абсолютна значимість і цінність притаманні Д. у взаєминах дружби і любові, а також - у спрямуванні релігійної свідомості (довіра до Бога). У ділових, партнерських стосунках юридичним гарантом Д. є договір, який регламентує взаємні обов'язки сторін.